28

Вчора мені виповнилося 28 років. Що важливого зі мною відбулося за цей рік:

1. Працювала сама на себе.
2. Завела кицьку.
3. Виростила п’ятьох кошенят.

Домашнє

22.08. Ледача вечеря. Ковбаса+сир+соус+лаваш, підігріте на сковорідці. І повар.

23.08. Домашнє.

23.08. Вечір спогадів.

терпіння і менше говорити

Друзі поїхали на море під Одесу, а ми крутимо ковбасу в лаваші та знайшли новий серіал.
Я сьогодні говорила Вадиму: ні роботи толкової, ні грошей, ні дітей, крім кицьки ніщо не тримає, допомогти нічим не можемо, бо знову ж таки ні грошей, ні часу, може, кинути все і піти у батальйон?) Там і нагодують, і вдягнуть, і спати буде де, і допоможемо. Думає, я жартую. Я не жартую. Хоча це, звісно, дуже страшно.
Ще одну річ могла би зробити, якби не страх. Наприклад, взяти кредит або знайти інвестора. Так, мабуть, нормальні сміливі стартапери і роблять. Але я... боюся так, що навіть не можу собі це уявити. А якщо не можу уявити - значить, це або не мій шлях, або я ще до цього не готова.
Мабуть, я поспішила із найманням людей. Якось мені не то. Хочу не так. Треба не так. Треба все ж таки стартовий капітал. Який треба назбирати. Ну, такі умови задачки, наскільки я розумію. Запастися терпінням років на 5 і збирати) І впродовж цього часу не втрачати фокусу.

Не можу формулювати, втомилася, вже давно час спати.

Джоб

Є варіант роботи, у якої переваг на перший погляд більше, ніж недоліків. Довелося підготувати резюме. Резюме вийшло таким файним, що не втрималася і розмістила ще на 5 сайтах з пошуку роботи :)
Дуже скрутно з грошима.

Таке

День сьогодні дивний. У дівчат таке буває. Є дуже велика спокуса сісти поколупатися у ПланФіксі, але треба вчасно лягти спати. А краще пошукати український або гугловський планувальник, і щоб простіше. Проекти, задачі, підзадачі, співробітники, контрагенти та контакти.

Піду супу поїм.

Арт.Культ

Особисте

Мені потрібно:

1. Займатися спортом 3-6 разів на тиждень.
2. Стримано харчуватися, слідкувати за цим.
3. Працювати.
4. Заощаджувати гроші.
5. Знати, ким я хочу бути.
6. Робити те, що маю.
7. Вчитися.
8. Знати, що я хочу.
9. Говорити українською.

Мені не потрібно:

1. Курити.
2. Вживати алкоголь.
3. Лягати спати після першої години ночі, вставати пізніше восьмої.
4. Боятися.
5. Їсти жирне.
6. Піддаватися секундним слабкостям.
7. Відволікатися.
8. Багато говорити.
9. Щось комусь пояснювати.
10. Змінювати цілі без поважних причин.

Я хочу мати можливості:

1. Займатися роботою.
2. Подорожувати.
3. Вдосталь проводити час із сім’єю.
4. Займатися проблемами соціальної несправедливості.

Щоб мати все це, мені необхідно побороти себе та не піддаватися на секундні слабкості.

І я вже не буду такою, як є. Я змінюся, і не зможу змінитися назад. Я стану іншою.

Сага-Нурен-поліція-Мельме

Ми тільки додивилися другий сезон неймовірного серіалу Bron / Broen про неперевершено безпосередню Сагу-Нурен-поліція-Мельме (не плутати із галімим плагіатом The Bridge), як тут вийшов третій сезон Forbrydelsen про невгамовну Лунт-Лунт. В мене навіть з’явилася мрія колись помандрувати таким маршрутом: Польща-Німеччина-Данія-Швеція-Норвегія.

Що до Саги Нурен - я нею захоплююся, але ніколи такою не буду. Поки життя дає мені можливість гармонійно розвивати усі сфери, я буду старатися це робити. Якщо колись так станеться, що крім роботи я не матиму нічого, тоді, звісно, я ночуватиму на роботі та вражатиму всіх фантастичними досягненнями, але не факт, що буду від цього щаслива. Хоча іноді робиться трохи заздрісно, коли дивишся на таких як Сага Нурен, Сара Лунт, Кері Метісон із Homeland, того самого Хауса чи Холмса. Вони не ламають голову над тим, що поїсти чи коли прибрати, вони живуть лише роботою, і в цьому щось є. Але я не така. У мене є жива, тепла, рідна людина, з якою я маю щастя щовечора разом засинати. Багатьом таке може лише снитися. Словом, у всього є свої плюси та мінуси, за все ми платимо, всі ми робимо вибір.

Про спорт

Понеділок - футбол, вівторок - велосипедом з Піонерської на Сухоярську і потім в центр, середа - велосипед + футбол... Сьогодні буду пересуватися маршруткою. По-перше - хочу вдягти сукню. По-друге - треба відпочинок. Завтра знову футбол. А в неділю мабуть треба буде таки взяти участь у велопробігу. Треба ловити момент, поки тепло і дощу нема.

Сакральні місця Білої Церкви

Віддали єнота. Тобто кота. Серце крається. Встигла прив’язатися. Звісно, буду економити тепер на їжі та наповнювачі, не треба ховати ручки та гумки для волосся, але радості від того менше, ніж я очікувала. Тепер вся моя любов перепаде Киці... котра шляється невідомо де.

Розписала собі режим дня сьогодні, проспала, а зараз лишається менше години, щоб прийняти ванну. Хоча встигла з’їздити на Рибгосп із котом і зварити харчо. А чо? Само собою, все з допомогою Вадима.

А Рибгосп - це просто якийсь портал в ДНР. Саме так я її собі уявляла.

Тайм-менеджмент

Коли немає режиму, здається, що часу в тебе вдосталь. Коли є розпорядок, і на кожну річ виділений певний обмежений час, відкидаєш другорядне, робиш лише найголовніше.
Існують люди, які без усякого режиму вміють відділити другорядне від основного, але я поки так не вмію.

Усім добра

Коти нагодовані та поснули, отже, можна трошки написати.

Я визначилася, і тепер я Spoon Studio.

Я собі розробила приблизний склад колективу напрямку веб-реклами. Всі відділи, само собою, переплітаються, але умовно можна розділити:

• відділ аудиту - веб-аналітик, веб-програміст, веб-дизайнер;
• відділ контенту - контент-стратег, копірайтери, графічний дизайнер, знімальна група (режисер, оператор, монтажер);
• відділ контекстної реклами - PPC-спеціаліст;
• відділ соціального маркетингу - SMM-технолог, e-mail-технолог;
• промо-відділ - генератор ідей, стратег промо-акцій, промо-менеджер;
• а також менеджер проектів та директор.

Оскільки зараз у тренді інтернет-маркетинг, то найголовніша людина по напрямку веб-реклами - це контент-стратег. Я геній. Але маю іти варити гречку. Здається, кота сьогодні нарешті заберуть.

Займайтесь тим, що любите, або любіть те, чим займаєтеся, і коли будете прокидатися ранками, у вас не буде думок про суїцид. Усім добра :)

Де ложка, блять? (цитата)

Тут так тихо, ніби говориш сам із собою.

Вчора говорила з Устіновим і згадала про SpoonStudio. Може, відновити співпрацю? Треба міцно подумати. Назва мені подобається. Сайт є. База є. З Діманом звісно важко, але з ким буде легко?

І, звісно, 20 число, 5 місяців пройшло відтоді, коли. А я так була зайнята побутом, що й геть не згадала. Тільки зараз в соц. мережі наштовхнулася. Емоції вляглися, відчуття стали тупішими.

Взагалі, стільки горя і трагедій зараз. Не буду придурюватися, що мене зачіпає абсолютно все. Кому яке діло до моїх переживань. Переживаннями не дуже допоможеш. Допоможеш діями.

Підсумки тижня

Таке.
Продуктивний був би тиждень, але все переколотила 72 бригада. Сьогодні ніби-то більш-менш ситуація трохи прояснилася, але разом з тим завжди тримаю в голові найгірший варіант. Саме за часів Майдану навчилася сподіватися на краще, але очікувати найгіршого.

У нас в БЦ зараз гроза.

Після деякого часу гострої фінансової нужди, коли на 2 дні є 25 грн, щоб обом поїсти, нарешті отримали гроші, то пішла сьогодні накупила м’яса, крупи і макарон як дурна. Ще треба борги роздати, обіцяне зробити, кота здихатися, хату прибрати - і можна повністю присвятити себе роботі.

72 бригада

Навіть не знаю, що страшніше. Жити, не відаючи, і одного дня отримати "похоронку", чи мало не в прямому ефірі спостерігати, як гине на війні твій коханий. Стояти під АП і розуміти, що ти ніяк не посунеш цю махіну.
Сашко - це єдиний мій знайомий, який зараз там, тому і переживаю за нього. Я його не дуже знаю, але те, що знаю - мені подобається. І Маринка подобається. Я не уявляю, як вона тримається, але вона тримається. Це бронетанкова сімейка. Дуже хочеться, щоб Сашко дожив до старості.

Разом із цим деякі дрібні халепи та катастрофічна нестача грошей вводить у стан якоїсь нудної туги. Здається, ніби всі ці поставлені життям задачки просто неможливо вирішити.

Просувачка

А ще на днях придумали таке: агенція інтернет-реклами "Просувачка" :)

Хто прийде у "Просувачку",
Той получить... водокачку!

Шоб не бігать, як на срачку,
Подзвони у "Просувачку"!

Хочеш заробить на тачку?
Подзвони у "Прсувачку"!

А когда на морє качка,
Подзвони у "Просувачку"!

Ну і так далі. Мабуть, вночі краще спати...)

Любов, мама і війна

Життєво необхідно любити те, чи займаєшся або збираєшся займатися.
Наприклад потрібно любити спорт.
Бо я про нього думаю як про необхідність. І відразу падають крила.
Так само робота. Я займаюся улюбленою справою. Але коли я кажу собі "треба", то руки опускаються. А коли я кажу собі "давай зробимо щось дуже круте!" - жити хочеться!

Провела сьогодні дві співбесіди, і зараз ще одна буде. Згодом я буду дивуватися - як це я на таке відважилася. А зараз все спокійно - робочий процес, я зосереджена.

Нас врятує мозок! От наприклад телефонує мені мама у розпачі. Їй якась лікар ще невідомо якого рівня професійності сказала, що у мами мутний кришталик і потребує заміни. Мама в депресії другий день, ковтає пігулки від тиску, головного болю, заспокійливе і таке інше. Вже думає, як це вона зможе ходити на роботу, коли це вона назбирає грошей на операцію, і зараз все так дорожчає, і найстрашніше - втратити зір, і кому вона така треба, і взагалі. Життя перевернулося. Я не витримала і трохи насварилася на неї. Кажу: "Мамо, навіщо ти вирішуєш абстрактні проблеми? І переймаєшся через них? Операція? Це ще вилами по воді! Знайди лікаря хірурга офтальмолога, який оперував тебе кілька років тому, якому ти довіряєш, попросися до нього на прийом. Сходи у якусь приватну клініку. Порівняй діагнози. Ціни. Визнач, яка саме сума тобі треба. Чи то 3000 гривень, чи то 10000 гривень. Щоб знати, позичати чи накопичувати. Думай предметно, конкретно! Думай!"

Мозок нас врятує.

І з приводу страждань совісті щодо війни. Вирішила не страждати. Треба або їхати на схід, або ставати волонтером, або займатися своєю справою і не придурюватися. Так, війна далеко від мене. Так, я можу читати новини про загиблих військових, попиваючи каву. Але я нічого поганого не роблю. Я допомагаю, чим можу. А можу я мало. Ні грошей, ні часу не маю. Щодо грошей - ми зараз у боргах. Щодо часу - я маю присвячувати його роботі, щоб вилізти з боргів. Найкращий спосіб допомогти Україні, який я бачу для себе, це створити більш-менш успішну бізнес-систему, яка би давала пасивний дохід, а тоді вже з тих грошей жертвувати на армію, а вільний час віддавати волонтерській роботі. А гола-боса кому я зможу допомогти?

Брешу, я тринькаю гроші. Я щодня їм морозиво, а іноді і по дві пачки. А сьогодні з’їла яблуневий штрудель за 25 грн. Це розкіш. Ці гроші я могла би віддати на армію. І це я себе картаю, з цим я борюся, але у порівнянні з людьми, які скинули смс на 565 і влаштовують святкування визначної дати із феєрверком - ну смішно просто. Звісно, не можна порівнювати себе з кимось. Але і не можна стидатися того, що ти чогось не відчуваєш. Думаю, коли треба буде, прийде і мій час. І я буду готова жертвувати. А поки що мені потрібна їжа, глюкоза, відпочинок і свіжа голова, щоб працювати. Працювати не заради грошей, а заради можливостей.

Мабуть, така позиція не витримає критики. Але що я можу зробити. Так мені підказує моє серце.

Передмістя і чіпси

Ось хто вони! Пачки чіпсів! Тепер багато чого стає на свої місця %)
Милий серіал про дівчину-підлітка Пригород